Гончаренко Олексій Олексійович

Депутат Верховної Ради України 8-го й 9-го скликань від "ЄС", член української делегації у ПАРЄ. 

У липні 2025 року за даними аналітики Руху ЧЕСНО, Гончаренко був одним із найпопулярніших нардепів-блогерів, потрапивши до топ-10 усіх найбільших соцмереж в Україні.

У червні 2025 року Гончаренко влаштував перепалку з Денисом Бігусом через сюжет "Bihus.info" про нардепа, де його називали "хайпожером" і "гречкосієм". У відповідь про сюжет Гончаренко вимагав від "Bihus.info" інформацію про фінансування та звинувачував Бігуса в роботі на СБУ. Розслідувачі називали це спробою тиском на медіа.

У травні 2025 року Гончаренко звернувся до Кабміну та Міноборони з вимогою заборонити працівникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки носити піксель та ввести окрему форму для них "щоб не плутати з військовими". У ЗСУ таку позицію Гончаренка розкритикували.

У квітні 2025 року Гончаренко став першим нардепом, який проголосував проти продовження воєнного стану та мобілізації з початку повномасштабного вторгнення РФ. Надалі нардеп також послідовно голосував проти.

У тому ж році Гончаренко виступив з критикою волонтера Сергія Стерненка, звинувативши його у начебто відмові мобілізуватись. У відповідь Стерненко звинуватив Гончаренка у політичному піарі. Через перепалку з волонтером Гончаренка критикували навіть колеги-депутати по партії "ЄС".

У лютому 2025 року за даними аналітики Руху ЧЕСНО Гончаренко відкрив 35 "Гончаренко-центрів" по всій Україні, які пропонували безкоштовні курси і навчання, що можна розцінювати як гречкосійство. Одним із донорів цих центрів був підприємець Олег Бахматюк, якому правоохоронці повідомили про підозру в хабарництві.

У січні 2024 року Гончаренка обрали посаду президента Комітету ПАРЄ з міграції та біженців Парламентської асамблеї Ради Європи. Обрання на цю посаду також автоматично означає і входження до членства у Бюро ПАРЄ – керівного органу асамблеї.

У 2022 році був призначений віцепрезидентом Комітету ПАРЄ з міграції, біженців та переміщених осіб. Також створив у Верховній Раді міжфракційне об'єднання "За вільний Кавказ" і вніс постанову про визнання Україною незалежності Косова.

У 2020 році балотувався до Одеської облради як перший кандидат у списку партії "Європейська Солідарність".

У цьому ж році ініціював і став головою міжфракційного об'єднання "За демократичну Білорусь", метою якого є просування інтересів білоруського народу та звільнення Білорусі від диктатури Лукашенка. У 2019-му створив міжфракційне депутатське об'єднання "Кубань", метою якого є повернення в культурне, політичне та соціальне поле України етнічних територій та етнічних українців. 

Згідно з аналітикою руху ЧЕСНО за рік роботи Верховної Ради 9 скликання Гончаренко був одним з тих нардепів "ЄС", які подали найбільше поправок до законопроєктів.

У 2019 році обраний до Верховної Ради 9 скликання як безпартійний самовисуванець за 137 округом (Одеська область). Член фракції партії "Європейська Солідарність". Член Комітету з питань бюджету. Помічений у гречкосійстві.

У 2017 році був фігурантом кримінальної справи за фактом хуліганства. Гончаренко зробив напис на фрагменті Берлінської стіни на території посольства Німеччини у Києві на знак протесту проти заяви німецького посла про те, що вибори в ОРДЛО можуть відбутися і за наявності там російських військ.

З 2015 року член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.

У 2014 році обраний нардепом 8-го скликання від партії “Блок Петра Порошенка” (№40 у списку). Секретар Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Заступник голови депутатської фракції БПП.

У серпні 2014 року обраний головою Одеської обласної ради. До цього у лютому 2014 року на тлі подій на Євромайдані звільнився з поста першого заступника голови Одеської обласної ради і вийшов з "Партії регіонів".

У 2012 році невдало балотувався до Верховної Ради від Партії регіонів під номером 133 за мажоритарним округом (м.Одеса).

У 2011 році в інтерв'ю Сергію Лещенку публічно висловився за введення російської мови як другої державної та заявив, що “Одеса не була українським містом”, оперував поняттям “Новоросія”.

У 2010 році обраний депутатом Одеської обласної ради від Партії регіонів за округом №10, був також обраний заступником голови Одеської обласної ради.

У 2006 році обраний депутатом Одеської міської ради від Партії регіонів.

У 2005 році очолив Одеську міську партійну організацію партії “Союз”. Наприкінці 2005 року Одеська обласна та міська організації партії влилися до Партії Регіонів. З 2005 року до 2014 року Гончаренко був членом Партії регіонів. За його словами, перебував у партії тому, що в її установчих документах було положення про "курс на євроінтеграцію". Також з 2005 року він є керівником ГО “Якість життя”.

У 2002 році невдало балотувався до Одеської міської ради за мажоритарним округом. Після невтішних результатів виборів почав працювати помічником депутата.

У 2001 році розпочав свою політичну діяльність, був керівником молодіжного крила “Партії Зелених України” в Одеській області.

З 1999 до 2001 року працював на Одеській станції швидкої медичної допомоги.

Має дві вищі освіти. Закінчив Одеський Національний Медичний Університет за спеціальністю “педіатрія” (у 2002-му) та Академію народного господарства при уряді РФ у Москві за фахом “фінанси і кредит” (у 2005-му).

Народився 16 вересня 1980 року в Одесі. Батько Костусєв Олексій також політик, ексрегіонал та ексмер Одеси (2010-2013). Ще у трирічному віці Олексія його батьки розлучилися.