Левову частку реальних виборчих витрат формуює телевізійна політична реклама. Саме кампанії в медіа роблять передвиборчу боротьбу надмірно дорогою і зумовлюють фінансову нерівність в доступі до політики. Крім того, власники ключових медіа в Україні тісно пов'язані з політичними силами. Таким чином, заборона або зменшення реклами на телебаченні дійсно спиятиме здешевшенню виборів, а також дозволить знизити рівень маніпулятивності. Втім, є ризик, що повна заборона призведе до значного збільшення кількості «джинси» – прихованої реклами.

Питання оплати роботи членів виборчих комісій та спостерігачів залишається невирішеним . За чинним законодавством членам комісій, яких висувають партії, платить держава, а спостерігачі офіційно взагалі не отримують жодної винагороди. у той же час, неофіційно члени комісій отримують гроші як від держави, так і від тих, хто їх висунув.

Щодо кількості виборів в країні — така позиція є унікальною. Ми чули також протилежну ідею — зробити кількість виборчих процесів більшою, щоб одна кампанія починалась незадовго після того, як закінчиться попередня, і тоді партія буде працювати постійно, вибори як привід вкладати кошти в дорогу рекламу будуть дискредитовані, виборці — не будуть їй довіряти. Втім, до такого способу мислення про вирішення проблеми учасники консультацій переважно не вдаються. Частіше лунають думки щодо продовження термінів кампаній — кандидати у місцеві органи виборної влади отримають більше часу на безпосередню роботу з виборцями. Противники такої позиції апелюють до того, що меншою кількість грошей у виборчому процесі це не зробить. Втім, і не збільшить їх в пливу.

З контролем за використанням публічних фінансів у регіонах проблем особливо багато. Так, навіть громадські активісти, не те що прості громадяни, не розуміють, як контролювати ефективність витрачених коштів, які належать громаді. А партійні фінанси навіть не усвідомлюються як публічні — люди не знаходять та не розуміють зв'язку між своїми податками, сплаченими з зароблених грошей, та купленими на них агітаційними матеріалами, які вони ж викидають в смітник по дорозі з роботи. Саме через цей тотальний брак розуміння на рівні громад дуже непопулярним є запит на контроль за ефективністю використання коштів, на прозорість фінансів публічних та партійних як їх складової.