Ляшко Олег Валерійович

Народний депутат Верховної Ради 5, 6, 7 і 8 скликань. Лідер "Радикальної партії Олега Ляшка".

У 2024 році ЗМІ повідомляли, що Ляшка у званні лейтенанта призначили командиром батальйону безпілотних систем управління 63 окремої механізованої бригади.

У 2022 році після початку повномасштабної війни Ляшко повідомив, що приєднався до лав ЗСУ.

У жовтні 2020-го року на довиборах до Верховної Ради у 208 окрузі набрав 31,78% голосів, програвши кандидату від партії "Слуга народу" Анатолію Гуньку (34,1%).

Журналісти пов'язують Ляшка з олігархом Рінатом Ахметовим.

У червні-липні 2020 року лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко оголосила, що підтримає Ляшка на виборах до Ради, та разом з Ляшком провела спільну поїздку на Чернігівщину.

Після поразки на виборах 2019 Ляшко продовжив скандальні перформанси. Зокрема, у 2020-му, під час карантинних обмежень, Ляшко організував замурування ресторану “Велюр”, власником якого є нардеп від “Слуги народу” Микола Тищенко, через порушення заборони на роботу під час пандемії. А в листопаді 2019-го влаштував бійку з нардепом від “Слуги народу” Андрієм Герусом у залі аеропорту “Бориспіль” через поправку останнього, що дозволяє імпорт електроенергії з Росії.

У 2019 році балотувався на посаду Президента України від "Радикальної партії Олега Ляшка" як її член. Того ж року очолив список партії на позачергових виборах до Верховної Ради. Обраний не був.

Посів 4 місце за статками серед кандидатів у президенти згідно з деклараціями за 2017 рік та 1 місце за доходами (близько 15 млн грн). Сам Ляшко, народний депутат Андрій Лозовой та прес-служба Радикальної партії Олега Ляшка не прокоментували походження коштів на заставу кандидата Ляшка у ЦВК.

Народний депутат України 8 скликання. Обраний 1 номером списку Радикальної партії Олега Ляшка, є головою цієї партії і фракції. Член комітету з питань податкової та митної політики.

Балотувався на посаду президента України у 2014 році від Радикальної партії.

Протягом 2012-2014 років - народний депутат України 7 скликання від РПОЛ, обраний за 209 мажоритарним округом (Бахмацький, Борзнянський, Куликівський, Менський, Талалаївський райони, частина Ічнянського району Чернігівської області), позафракційний. Заступник голови комітету з питань фінансів та банківської діяльності.

У 2007 році обраний народним депутатом 6 скликання від БЮТ (29 номер у списку), заступник голови комітету з питань бюджету. 19 жовтня 2010 року виключений з фракції БЮТ за співпрацю з Партією регіонів.

У 2006 році обраний народним депутатом України 5 скликання від БЮТ (26 номер у списку), член регламентного комітету ВР.

Прогульник у 5 скликанні та 6 скликанні Верховної Ради. 

У 2002 році балотувався до ВР по 217 округу (м.Київ) як самовисуванець.

У 1998 році балотувався до ВР 3 скликання по 209 округу (м.Ніжин, Ніжинський, Бахмацький та Борзнянський райони Чернігівської області) як самовисуванець, був знятий з виборів за рішенням суду.

До політичної діяльності працював журналістом, редактором та головним редактором різних друкованих видань.

Закінчив юридичний факультет ХДПУ ім. Григорія Сковороди та ІМВ КНУ ім. Шевченка за спеціальністю “міжнародний бізнес”.

Кнопкодав, публічно виправдовував кнопкодавство членів своєї фракції Лозового та Мосійчука.

Фігурант антикорупційних розслідувань.